Музикотерапія в дитячому саду і вдома

Музикотерапія - це ліки, які слухають...

 Музикотерапія - один з перспективних напрямків в житті дошкільного навчального закладу. Вона сприяє корекції психофізичного здоров'я дітей в процесі їх життєдіяльності.

Розрізняють активну (рухові імпровізації під відповідний характером музики словесний коментар) і пасивну (прослуховування стимулюючої, заспокійливою або стабілізуючої музики спеціально або як фон) форми музикотерапії.

Слухання правильно підібраної музики з виконанням психогімнастичних етюдів підвищує імунітет дітей, знімає напругу і дратівливість, головний і м'язовий біль, відновлює спокійне дихання.

Сучасні відомості, накладені на найдавніші знання, показують, що звуки різних музичних інструментів по-різному впливають на організм людини:

·        звучання ударних інструментів здатне дати відчуття стабільності, впевненості у майбутньому, фізично підбадьорити, надати людині сили;

·        духові інструменти впливають на формування емоційної сфери, причому мідні духові миттєво пробуджують людини від сну, роблять його бадьорим, активним;

·        музика, яка виконується клавішними інструментами, особливо фортепіанна, відповідає сфері інтелектуальної людини. Не випадково звучання рояля називають самої математичною музикою, а піаністів відносять до музичної еліти, яка володіє чітким мисленням і дуже хорошою пам'яттю;

·        струнні інструменти прямо впливають на серце. Вони, особливо скрипки, віолончелі та гітари, розвивають в людині почуття жалю;

·        вокальна музика впливає на весь організм, але більше всього на горло. Вираз «чарівний голос» дуже актуально в даний час, так як уміння виразно вимовляти слова стало справжнім мистецтвом підпорядкування людей своєї волі, створення певного іміджу, що надзвичайно важливо для політика, керівника і будь-якої іншої людини, кому необхідна комунікабельність.

Наше дихання ритмічно. Якщо ми не виконуємо важкі фізичні вправи і не лежимо спокійно, то зазвичай робимо в середньому 25-35 вдихів за хвилину. Сповільнивши темп музичного твору, можна зробити дихання більш глибоким, спокійним.

На музику реагує і температура тіла. Гучна музика з сильними ритмами може підвищити температуру на кілька градусів і зігріти в холод, у той час як м'яка музика здатна «остудити» нас.

У дитячому садку і вдома музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно і голосно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей:

·        вранці рекомендується включати сонячну мажорну класичну музику, добрі пісні з гарним текстом;

·        для розслаблення, зняття емоційної та фізичної напруги, для приємного занурення в денний сон необхідно скористатися сприятливим впливом мелодійної класичної і сучасної релаксуючої музики, наповненою звуками природи (шелест листя, голоси птахів, стрекотіння комах, шум морських хвиль і крик дельфінів, дзюрчання струмка). Діти на підсвідомому рівні заспокоюються, розслабляються;

·        пробудженню дітей після денного сну допоможе тиха, ніжна, легка, весела музика. Дітям легше і спокійніше переходити зі стану повного спокою до активної діяльності.

  У жодному разі не можна давати маленьким дітям слухати музику через навушники. Наші вуха природою пристосовані для розсіяного звуку. Від спрямованого звуку незрілий мозок може отримати акустичну травму.

Музикотерапія протипоказана:

·        Дітям з схильністю до судом.

·        Дітям у важкому стані, яке супроводжується інтоксикацією організму.

·        Хворим отитом.

·        Дітям, у яких різко зростає внутрішньочерепний тиск.

СПИСОК МУЗИЧНИХ ТВОРІВ, ЯКІ РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ

Музика для вільної діяльності дітей

Бах І. «Прелюдія до мажор», «Жарт»

Брамс. «Вальс»

А. Вівальді «Пори року»

Кабалевский Д. «Клоуни», «Петя і вовк»

Моцарт. «Маленька нічна серенада», «Турецьке рондо»

М. Мусоргський «Картинки з виставки»

П. Чайковський «Дитячий альбом», «Пори року», «Лускунчик» (уривки з балету)

Ф. Шопен «Вальси»

Штраус. «Вальси»

Дитячі пісні

«Антошка» (Ю.Энтин, В.шаїнський)

«Бо-ра-ти-а-но» (Ю.Энтин, А.Рыбников)

«Будьте ласкаві» (А.Санин, А.Флярковский)

«Веселі мандрівники» (С.міхалков, М.Старокадомский)

«Всі ми ділимо навпіл» (М.Пляцковский, В.шаїнський)

«Де водяться чарівники», «Хай живе сюрприз» (з к/ф «Незнайко з нашого двору» Ю.Энтин, М.мінков)

«Якщо ти добрий» (из м/ф «Пригоди кота Леопольда» М.Пляцковский, Б.Савельев)

«Дзвони», «Останній шанс» (з к/ф «Пригоди електроніка», Ю.Энтин, Г.Гладков)

«Справжній друг» (из м/ф «Тимко і Дімка», М.Пляцковский, Б.Савельев)

«Пісенька Бременських музикантів» (Ю.Энтин, Г.Гладков)

«Прекрасне далеко» (з к/ф «Гостя з майбутнього» Ю.Энтин, Е.Крылатов)

«Танець маленьких каченят» (українська народна пісня)

Музика для пробудження після денного сну

Боккеріні Л.»Менует»

Е. Гріг «Ранок»

Лютнева музика ХУІІ ст.

Ф. Мендельсон «Пісня без слів»

Моцарт.»Сонати»

М. Мусоргський «Світанок на Москва-річці»

Сенс-санс. «Акваріум»

Чайковський П.И. «Вальс квітів», «Зимовий ранок», «Пісня жайворонка»

Музика для релаксації

Альбіоні Т. «Адажіо»

Бетховен Л.»Місячна соната»

Глюк. «Мелодія»

Е. Гріг «Пісня Сольвейг»

Дебюсси. «Місячне світло»

Римський-Корсаков Н. «Море»

Вер-Санс. «Лебідь»

Чайковський П.И. «Осіння пісня», «Сентиментальний вальс»

Ф. Шопен «Ноктюрн соль мінор»

Ф. Шуберт «Аве Марія», «Серенада»

Мамам на замітку!!!

Список творів класичної музики для регулювання психоемоційного стану дітей з обмеженими можливостями:

- Для зменшення почуття тривоги і невпевненості - «Мазурка» Шопен, «Вальси Штрауса», «Мелодії» Рубінштейна.

- Для зменшення дратівливості, розчарування, підвищення почуття приналежності до прекрасного світу природи - «Кантата № 2» Баха, «Місячна соната» Бетховена.

- Для загального заспокоєння - «Симфонія №6» Бетховена, частина 2, «Колискова» Брамса, «Аве Марія» Шуберта.

- Для зняття симптомів гіпертонії і напруженості у відносинах з іншими людьми - «Концерт ре мінор для скрипки Баха.

- Для зменшення головного болю, пов'язаного з емоційною напругою - «Дон Жуан» Моцарт, «Угорська рапсодія №1» Листа, «Сюїта Маскарад» Хачатуряна.

- Для підняття загального життєвого тонусу, покращення самопочуття, активності, настрою - «Шоста симфонія» Чайковського, 3 частина, «Увертюра Едмонд» Бетховена.

- Для зменшення злостивості, заздрості до успіхів інших людей - «Італійський концерт» Баха, «Симфонія» Гайдна.

- Для підвищення концентрації уваги, зосередженості - «Пори року» Чайковського, «Місячне світло» Дебюсси, «Симфонія № 5» Мендельсона.

- Для зменшення синдрому гноблення, підвищення апетиту, ритмічного дихання - Моцарт, Шуберт, Гайдн, вальси з балетів Чайковського, «На трійці» з його ж «Пори року», «Весна» з «Пори року» Вівальді, а також маршові мелодії.

Консультація для батьків

 на тему:

«Розвиток мовленнєвої творчості дітей

в процесі роботи з казкою в сім'ї»

Діти, які спілкуються вдома українсь­кою мовою, на четвертий рік життя ма­ють істотний словниковий запас, пев­ною мірою володіють вимовними та граматичними навичками. Якість во­лодіння рідною мовою залежить від ба­гатьох факторів.

Основними з них є:

а) рівень культури того мовного сере­довища, в якому перебуває дитина;

б)  та увага, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;

в) загальний розвиток малюка.

У роботі з дітьми рекомендується ши­роко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші і оповідання українських письменників. Все це є невичерпним джерелом роз­витку мовлення, збагачення словнико­вого запасу і разом з тим сприяє фор­муванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню добро­ти, чуйності, лагідності, чемності.

Спілкуючись з дітьми вдома, батьки повинні проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячо­му закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українсько­го слова. Робота над розвитком мов­лення дітей багатогранна. Вона вклю­чає удосконалення звуковимови, збага­чення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь, а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв’язно, послідовно розповіда­ти про побачене, почуте. Дорослим треба виявляти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Вміння роз­повідати дає велике задоволення ди­тині, підносить ЇЇ настрій, зміцнює віру в свої сили. Дуже люблять діти слухати розповіді не тільки дорослих, а й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою: «Га­лочко, розкажи нам сьогодні казку» — звертаються малюки до дівчинки, яка так цікаво розповідає і захоплює своїми чудовими казками навіть найбільш нес­покійних і пустотливих.

«Які гарні казки розповідає Женя, як він їх багато знає, ми його так всі люби­мо!» — часто говорять діти. А у Жені, справді, невичерпний запас часто навіть вигаданих ним самим казок.

Навчити дітей розповідати — важли­ве завдання як дитячого садка, так і батьків. Вміння зв'язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно вчитися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язано з розвитком логічно­го мислення. Лише в результаті систе­матичного, планомірного навчання та вправляння діти зможуть навчитися розповідати.

Так на 5-му році життя діти мають розповідати за допомогою вихователя відомі їм казки та оповідання, вчитися розповідати про те., що їх цікавить.

Діти 6-го року життя повинні вже свідомо передавати зміст літературно­го твору на основі запитань виховате­ля. Самостійно складати зв'язні роз­повіді про події з життя в дитячому сад­ку і вдома, про те, що намальовано на картинці, вживаючи при цьому слова в правильній граматичній формі; вчити відповідати на запитання дорослих ко­ротко і більше докладно.

Діти 7-го року життя (підготовча до школи група) повинні вміти переказува­ти зміст казки, оповідання свідомо, в потрібній послідовності, без повторень; розповідати казки, оповідання частина­ми; послідовно розповідати про себе, рідних, товаришів, про природу, спо­стереження в дитячому садку, вдома, на вулиці тощо; складати невеличкі оповідання з прямою мовою, розповіді про те, що намальовано на картинці, а також на тему, запропоновану вихова­телем; описувати предмети за спосте­реженням та по пам'яті.

Також важливим завданням для роз­витку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати. Вже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати нескладні, з цікавим змістом, художні, написані об­разно і зрозумілою дітям мовою. Пере­казуючи літературний твір-казку, оповідання — дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи. Дуже добре і легко переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює   їх   своєю   художньою   мовою, дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»). Близькі до народних казок і такі твори, як «Три ведмеді» Л. Толстого, «Ріпка» І.Франка та ін.

Які ж вимоги ставляться до пере­казу?

Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи істотних дета­лей, правильно розуміти смислове зна­чення його провідної ідеї. Якщо на це не звертати уваги, дитина звикне поверхо­во сприймати зміст творів і часто в по­дальшому буде його перекручувати.

Хочеться сказати ще кілька слів про художні твори, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу ба­чити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. А хіба, втупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами... І ще — не уривайте свій переказ пере­кладом чи поясненням, бо так пору­шується цілісне сприймання твору. Не турбуйтесь тим, що дитина щось не ро­зуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, сти­мулюватимуть процес пізнання.

Розповівши чи прочитавши казку завжди слід ставити заздалегідь проду­мані запитання, щоб з'ясувати, чи зро­зуміла дитина зміст твору. Запропонуй­те дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови ре­чень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей.

Діти старшого дошкільного віку праг­нуть самі придумати оповідання чи каз­ку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв'язно висловлювати свої думки. Са­мостійне  придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління.  Підготовча робота до таких самостійних розпо­відей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картин­ку, переказувати відому їм казку, неве­ликі літературні твори,  придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям,  пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Ли­ше при цій умові активно працює твор­ча думка дітей, вони пригадують різні події і  ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В про­цесі цієї роботи розвивається мова дітей. Щоб дитині було легше складати казку чи оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках. Наприклад, пропонуючи ди­тині тему «По гриби, по ягоди», слід зазначити, хто пішов до лісу, для чого вони (діти) пішли до лісу, що з ними трапилось, кого зустріла дівчинка, як знайшла дорогу назад додому — може їй хтось допоміг?

Дуже корисно проводити й таку робо­ту, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї.

Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприк­лад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колоб­ка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін.

Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.

Для того, щоб навчитись перетворю­вати казку, характер героїв, спосіб мис­лення, дії, зовнішність тощо, — слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою. Перш за все — коротко відновити зміст казки, визначи­ти основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів онов­лення характеристик персонажів зроби­ти припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутися внаслідок тих чи інших змін, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажа­ми та які нові можливості з'являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних,  фізичних) аби змінити  ситуацію  на  краще,  знайти вихід зі скрутного становища. Так от, го­туючись до «перетворення» казки (тоб­то створення нової), виконайте такі зав­дання: візьміть будь-яку казку і прига­дайте: які риси героїв тобі подобають­ся, а які ні, і чому. Визнач які, вчинки ге­роїв ти вважаєш гідними наслідування, а які — ні. А тепер спробуй поміняти місцями добрих та недобрих персо­нажів або уяви якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ти нині створюєш. До цієї серйозної робо­ти можна залучати друзів, сестру чи братика.

Створювати казку — то цікава справа для всіх!

nbsp;